(no subject)

[mymozhanru]

пресу - не тільки радянську, але й взагалі усю без винятку - не варто читати натщесерце.
а перечитувати власні старі щоденникові записи категорично не рекомендується взагалі ніколи.
ні.ко.ли.
це дивне відчуття - коли чималенький період твого життя, до якого ти вже, як тобі здавалося, навчилася ставитися просто як до одного з фактів творчої письменницької біографії, раптом оживає. і коротенька абревіатура в чотири літери, дайріковий тег, записів по якому немає вже декілька років - вибухає, наче брунька навесні, тисячею відчуттів, тисячею забутих споминів...
...ніжністю й сумом, від яких хочеться перестати бути.
втрачений рай.
рай, до якого немає вороття - бо рано чи пізно настає час, коли любити за усіх одразу, дбати за усіх одразу, світити за усі сонця усіх галактик просто втомлюєшся.
і тоді ти у наївній надії на диво нерішучо простягаєш руку за допомогою...
...і наткаєшся на порожнечу.
і після цього не стає вже сил ані любити, ані дбати, ані світити. адже приходить розуміння, що насправді ані ти, ані твоя любов, ані твою світло на фіг не треба.

але я вдячна, що ця ілюзія тепла і родини була.
вдячна усім і кожному з причетних.
без жодного винятку.