mymozhanru: (by art deviations)
Щойно дізналася, що у міносвіти України отримала посаду людина, яка після того, як я повстала проти квітучою пишним цвітом корупції в окремо взятому ВУЗі, обіцяла мені, що я "сдохну под забором".

Адмірал Березовський від освіти.

"Революція гідності", кажете?..
mymozhanru: (me)
Дякую тобі, Боже.
От вона, відповідь.
На ЧДУ, на мій 2010 рік, коли зрадили всі, хто міг і не міг.
Чому я раніше цього не бачила?..

Катарсис, панове.

mymozhanru: (whitesuit)
Отримала смс від колишньої моєї студентки, нині викладача у одному з ВУЗів міста Н.

"Показую дітям  "Спілку мертвих поетів" і розповідаю про тебе".

Справа містера Кіттінга, отже, живе.
І жодні фіфо-ляля-жучки Райки а.к.а. докториці наук з маргінального району  цьому не завадять.

Hell yeah.
mymozhanru: (trespass)
[Error: unknown template qotd]

Доктор педагогических наук, при студентах обращающаяся к преподавателям "жУчки", "фифы", "козюли" и "кучерявые".
Заведующая кафедрой на факультете филологии, во всеуслышание признающаяся, что не читает книги, потому что "нудятина".
Изъяснялась дама на феерической смеси русского и украинского - на таком суржике говорят разве что в глухих селах.
А еще у дамы была ТЕТРАДОЧКА.
В тетрадочке дама методично вела учет  мест работы и должностей членов семей своих сотрудников - дабы знать, что с оных сотрудников можно поиметь. Именно поэтому в особом фаворе у нее были дочери банковских работников и жены владельцев магазинов. Им позволялось все - опаздывать на пары, забивать на "научную работу", которой любили мозги всем остальным., подличать, плести интриги...
Об интригах, кстати. То, как дама их плела - это феерия. Сплетни, наушничество, стравливание всех со всеми...
Каждый праздник - не только на восьмое марта, новый года или день, прости Господи, рождения, у стола дамы выстраивались в очередь ее преподаватели. С пакетами. Дама принимала подарки, комментируя каждый а ля "угодил, да, тебе на следующий год полную ставку дадим", "что это за фигня, мне такое не надо, давай-ка я тебя на карандашик...". Подарки должны были быть только очень и очень дорогие. Желательно - домашняя техника, элитная косметика...
Оценки студенткам дама ставила в зависимости от количества золотых колец на пальцах.
Студентам - исходя из марки мобильного телефона.
При этом дама вела и ведет, насколько мне известно, по сей день - курс преподавательской этики и методики преподавания.

Что до мести...
После того, как дама инициировала в мой адрес травлю, создав абсолютно невозможные условия работы для  "нашей фифы писательницы" - я просто ушла из университета.
С факультета, декан которого мне открытым текстом заявил, что даму крышует и будет крышевать.
И студенты со мной попрощались тем самым "Oh, Captain, my Captain!"
Впрочем, ушла не одна я.
От "главного испаниста" города Н. потихоньку разбегаются все более-менее достойные преподаватели.
А я... я обязательно напишу о даме и  кафедральных "жУчках" роман.


mymozhanru: (me)
Першого з цих відкритих листів  мною було написано та відправлено ректорові Чорноморського державного Університету імені Петра Могили, а також на адресу Міністерства освіти й науки України влітку  2009 року, коли дії керівництва ЧДУ імені Петра Могили, викладачем кафедри англійської мови у якому я на той час була,  унеможливили  моє подальше перебування в стінах цього закладу.

Після того, як ситуацією, у якій я тоді опинилася, зацікавилася міська преса, я залишалася в ЧДУ ще рік - аж доки, у вересні 2010 року, не  звільнилася звідти - бо не мала більше бажання ані бути причетною до профанації освітнього процесу, яка відбувається  в цьому закладі, ані витримувати ті знущання й приниження, через які мене змушували щоденно проходити.

До заяви до звільнення на ім"я ректора ЧДУ імені Петра Могили мною було додано другого відкритого листа, у якому наведено чіткі аргументи щодо того, чому я не вважаю для себе прийнятним надалі лишатися викладачем ЧДУ.

Оскільки різноманітні чутки і наклепи щодо мене, моєї родини і мого звільнення з Чорноморського державного університету імені Петра Могили тривають і досі, я рахую за потрібне викласти обидва написані мною відкриті листи, у яких викладено причини того, чому я не  зважила для себе можливим лишатися викладачем Чорноморського державного університету.

Відкритий Лист

2004 року я з дипломом із відзнакою закінчила  факультет іноземної філології ЧДУ (тоді – МДГУ) імені Петра Могили м. Миколаєва. Декан цього факультету Пронкевич О.В. запропонував мені залишитися працювати викладачем англійської мови. За п’ять років моєї праці в ЧДУ ім. Петра Могили на мою адресу не надходило жодних нарікань ані з боку студентів, ані з боку керівництва.

Одним із програмних пунктів ЧДУ імені Петра Могили є «підтримка наукової діяльності» викладачів. Всі роки своєї роботи я неодноразово зверталася до завідуючої кафедри Гришкової Раїси Олександрівни і декана факультету із проханням пояснити мені механізм вступу до аспірантури і дати якісь поради з цього приводу щодо вибору спеціальності, інституту тощо. Від мене лише відмахувалися, водночас всіляко сприяючи науковій кар’єрі власних протеже. За ці роки я на «відмінно» склала кандмінімуми з англійської мови та філософії. 2008 року, в черговий раз почувши від декана факультету іноземної філології Пронкевича О.В., що у аспірантурі ЧДУ імені Петра Могили місця для мене немає, я вирішила спробувати сили і скласти іспит зі спеціальності для вступу до аспірантури інституту літератури при НАН України. Моє безпосереднє керівництво було завчасно про це повідомлене, але єдина реакція, яку я отримала, була «Та хто тебе там чекає?».

Вдало склавши іспити без жодних протекцій з боку мого університету, я була прийнята на бюджетній основі до аспірантури.

Я вступила на ЗАОЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ без відриву від виробництва, бо фінансовий стан нашої родини (у мене лише мати-пенсіонерка) є скрутним і я планувала продовжувати працювати під час написання дисертаційного дослідження.

Проте одразу  ж після мого вступу до аспірантури, взнавши, що поступала я власними силами і «протектора» в мене нема,  моє керівництво в особі завідуючої кафедри англійської мови ЧДУ імені Петра Могили Гришкової Р.О. почало чинити мені перешкоди.

Спочатку мені дуже наполегливо пропонували добровільно відмовитися від ставки, мотивуючи це моїм навчанням в аспірантурі. Але заочне навчання не зараховується до стажу і саме тому відбувається без відриву від виробництва. В середині навчального року в мене без жодних пояснень і попереджень було забрано і передано іншому викладачу дві групи філологічного факультету. Завідуюча кафедрою англійської філології Г.В Запорожець, до якої я звернулася за поясненнями з цього приводу, зазначивши, що поступила в аспірантуру на літературу і хотіла б працювати за спеціальністю, одказала: «А хто вас взагалі туди пустив на літературу».

В травні ж 2009 року, коли відбувався розподіл навчального навантаження, мене було поставлено до відома, що на 2009-2010 навчальний рік моє навантаження складатиме 0,43 ставки. Жодних адекватних пояснень цьому факту я не отримала, натомість доктор педагогічних наук (!!!) Гришкова Раїса Олександрівна запропонувала мені (далі цитата) «Підробляти на панелі, коли до Києва на свої наукові семінари їздитимеш, ти ж красива» і сказала (знов цитата), що  «Треба провчити, раз така розумна». При цьому наприкінці  навчального року,а саме у травні 2009, на кафедрі з’явилося декілька нових працівників – знайомих завідуючої, а також значна кількість внутрішніх сумісників з інших кафедр – для них навантаження на 2009-2010 н.р. було знайдено.

Декан факультету іноземної філології О.В. Пронкевич, до якого я звернулася за підтримкою, мені «допоміг» - додавши до мого навантаження  обсягом 0,43 ставки -  ще 0,03 ставки по кафедрі перекладу, зазначивши, що не може «примусити доктора наук» знайти мені навантаження. Цікаво, що у розмові з Пронкевичем О.В., яка відбувалася за моєї присутності, завідуюча кафедри англійської мови Гришкова Раїса Олександрівна не заперечувала, що відправила мене працювати «на панель», але сказала, що це «був жарт». На ремарку Пронкевича О.В. про те, що жарт, можливо, був не вельми вдалий, вона одказала, що «це Даша у вас  невдала, жартів не розуміє». Зайвим є зазначати, що жодних вибачень я не почула.

Таким чином, фактичний загальний обсяг мого навантаження наразі складає 0,46 ставки. Оплачується з них лише 0,4, оскільки всупереч всім законам алгебри всі округлення в ЧДУ проводяться на користь університету, а не на користь працівника.  При цьому зараз я раз-у-раз чую від свого безпосереднього керівництва фразу: «Ви ж не сирота, проживете». Крім того Гришкова Раїса Олександрівна посилено намагається зганьбити та обмовити мене перед керівництвом університету, вигадуючи неіснуючі порушення та скарги.

Наразі мені 27 років.

Всього, що я здобула на сьогоднішній день, я добивалася власною працею, власним талантом  і власним розумом, не шукаючи собі «даху» й «волохатої лапи», не розраховуючи ані на чию протекцію та заступництво.

Я є членом Спілки письменників України, автором двох збірок поезій та прози, багатьох публікацій в місцевій та республіканській пресі, а також лауреатом численних літературних конкурсів та премій («Гранослов», «Смолоскип», Міжнародна літературна премія ім. Олеся Гончара, літературна премія ім. Б.-І. Антонича та ін.). Всі роки мого навчання а потім роботи в університеті моя літературна творчість викликала лише кпини, фрази штибу «а нам по фіг, що ти письменниця, кому воно тут треба?», «теж мені, літераторка, ганьба для кафедри» і питання про те «скільки коштувала» перемога в тому чи іншому конкурсі.

Я є віруючою людиною (відвідувала недільну церковну школу, а моє дисертаційне дослідження присвячене євангельському міфу) із почуттям власної гідності та стійкими моральними настановами.

Я є викладачем, який користується повагою та любов’ю своїх студентів, про що свідчать ті численні петиції із проханням повернути мені відібрані в мене групи, які регулярно отримує від студентів нашого університету і складає до шухляди декан факультету іноземної філології Пронкевич О.В, що всіляко потурає намаганням Гришкової Р.О. знищити мене. Завідуюча  кафедри англійської мови Гришкова Р.О. зазначила, що «Любити тебе мушу я, а не студенти».

Я не розумію, за яким правом мене цинічно, безжально та безкарно принижують, піддаючи моральним та матеріальним утискам і  знущанням і не даючи змоги спокійно виконувати свої професійні обов’язки – адже чи можна працювати в атмосфері повсякчасного терору й стресу, не кажучи вже про безгрошів’я?

Я не розумію, чому мені ставиться у провину небажання брати участь у чи не щотижневих «святкуваннях»-пиятиках з приводу і без, що відбуваються на кафедрі англійської мови ЧДУ ім. Петра Могили просто на великій перерві під проводом та за активної участі доктора педагогічних наук Гришкової Р.О., викликаючи кпини студентства. А також – відсутність і бажання, і фінансової змоги підносити керівництву особисті коштовні подарунки до кожного свята, як це заведено на кафедрі. Чи це також входить тепер у коло професійних обов’язків університетського викладача?

Я не розумію, чому мені знов і знов дорікають невмінням інтригувати, підставляти і пліткувати і відсутністю в мене «даху згори» – якостей, які потрібні, аби «не виділятися з колективу» - адже саме «прагнення виділитися» ставиться мені за провину. І я таки виділяюся – стриманим стилем в одязі, відсутністю «бойового» макіяжу, гелевих пазурів  та кілограмів золотих прикрас на всіх частинах тіла; власним небажанням годинами обговорювати чужі особисті справи, поїздки за кордон та університетські плітки замість засідань кафедри та аудиторних занять зі студентами; нездатністю плести постійні інтриги, аби вислужитися перед завідуючою і нашкодити колегам.

Я не розумію, чого вартий науковий ступінь в цій країні, якщо доктор педагогічних наук і завідуюча кафедри одного з найпрестижніших університетів регіону пропонує своїй підлеглій працювати «на панелі». Втім, до решти підлеглих  (на кафедрі близько 20 викладачів віком від 24 до 65 років) доктор педагогічних наук Гришкова Раїса Олександрівна раз-у-раз звертається «жучки», «фіфи», «лялі» й «козюлі». Декілька разів свідками таких звертань ставали ошелешені студенти. Про яку педагогічно-виховну роботу у виконанні цієї людини може після цього йти мова?

Наразі, маючи 0,4 ставки оплачуваного навантаження (у фінансовому вираженні близько 500 грн на руки щомісяця) я позбавлена змоги:


  • Відвідувати необхідні для навчання в аспірантурі щомісячні наукові семінари,  конференції та бібліотеки у Києві, друкувати потрібні статті;


  • реалізувати гарантовані мені Конституцією України й контрактом між ЧДУ ім. Петра Могили та мною як працівником права на освіту, на працю, на відпочинок – всі вони нівельовані матеріальними та моральними утисками та приниженнями і постійним стресом, у якому я перебуваю;

Саме на те, аби змусити мене покинути навчання в аспірантурі, й була розрахована вся «акція» - мені дали зрозуміти, що  випадкових людей «з вулиці», без протекцій і хабарів, в науковій галузі не існує.  Що знання, талант, бажання і вміння вчитися – не варті нічого, якщо керівництво завчасно не отримало подарунка чи відповідної вказівки згори.

Чи ця всюдисуща, безсоромна і неприхована корупція і є  сутність того самого Болонського процесу, про долучення до якого з такою гордістю твердять в ЧДУ імені Петра Могили?

Дарина Березіна,

викладач кафедри англійської мови ЧДУ ім.. Петра Могили (м. Миколаїв),
член Національної Спілки письменників України,
аспірантка відділу компаративістики інституту літератури ім.. Т.Г. Шевченка при НАН України


Відкритий лист №2, якого мною було надано ректорові Чорноморського державного університету імені Петра Могили Л.П. Клименку разом із заявою про звільнення.


Вельмишановний Леоніде Павловичу!

11 років мого життя пов'язані з Вашим закладом освіти: п'ять років навчання, за результатом яких я отримала диплом магістра філології з відзнакою, і шість років викладання на кафедрі англійської мови

В 2008 році, склавши іспити з філософії, англійської мови (у Миколаєві) та зі спеціальності (у Києві), я була зарахована на заочну форму навчання до аспірантури інституту літератури при НАН України. Законодавством України передбачено надання аспірантам-заочникам часу для відвідання оглядових лекцій (семінарів), проте першого ж року навчання (2008-2009 н.р.) я зітнулася з протидією та перешкодами, які мені систематично чинила завідуюча кафедри англійської мови Гришкова Р.О.

Під час розподілу навантаження на 2009-2010 н.р мені було надано 0,43 ставки та порада від доктора педагогічних (!!!) наук Гришкової Р.О. (далі цитата) «Підробляти на панелі, коли до Києва на свої наукові семінари їздитимеш, ти ж красива». По допомогу я зверталася до декана фїлологїчного факультету Пронкевича О.В. та проректора з навчальної роботи Трунова О.М. Результатом кількамісячних спроб знайти спільну мову, які зіткалися зі знущаннями та приниженням моєї професійної та особистої гідності, став мій лист до Президента, Прем'єр-міністра та Міністерства освіти України.

Після мого звернення до миколаївських ЗМІ Ви погодилися зустрітися зі мною та розглянути сутність конфлікту. Мій лист  не був надрукований у ЗМІ тільки тому, що Ви зазначили, що буде вжито заходів для вирішення  конфлікту.

З жовтня 2009 мені надали навантаження 1,0 ставки, але завідуючою кафедри навантаження навмисне було розподілено нерівномірно і, як наслідок, у третьому триместрі я отримала 7 нових груп, у яких два триместри були інші викладачі, та чотири пари щоденно,  розкидані по третіх і п'ятих поверхах різних корпусів.

Я не маю робочого місця на кафедрі (у моєму столі за розпорядженням завідуючої Гришкової Р.О зберігається стара кафедральна документація і за ним регулярно на великих  перервах відбувається святкування під проводом та за активної участі завідуючої кафедрою).

Крім того, п. Гришкова Р.О., скориставшись тим, що мій лист не було надруковано та майже ніхто з колег не мав змоги з ним ознайомитися, знов і знов протягом навчального року обмовляла мене перед усіма, брешучи, що в моєму, наче б то надрукованому  листі містилися наклепи на кожного з них. Як наслідок, рік я проіснувала в умовах обструкції, ворожості та тотального стресу.

Зусиллями п. Гришкової та Ко, неправдива інформація про мене була передана на інші кафедри та до організацій, які розглядали мою кандидатуру для працевлаштування.

За створених мені з боку завідуючої кафедрою Гришковою Раїсою Олександрівною нелюдських умов праці, я не мала ані найменшого наміру звертатися до неї щодо продовження контракту, тим паче що до профілю мого  навчання в аспірантурі кафедра англійської мови жодного стосунку не має.

07.06.10  п. Гришкова Раїса Олександрівна особисто попередила мене, що наступного дня відбудеться засідання кафедри, на якому я мушу відзвітувати про наукову роботу, виконану мною за період дії контракту (2007-2010 роки).

08.06.10 на великій перерві було проведено т.зв. "засідання" – ретельно зрежисований та відрепетируваний особисто  Гришковою фарс із метою принизити мене. Мій звіт було заслухано, але жодного питання  щодо моєї наукової діяльності  мені поставлено не було.

Натомість доктор педагогічних наук Гришкова Раїса Олександрівна повідомила колегам, що, в разі продовження   контракту з Березіною Д.Ю., їхнє навантаження складатиме менше ніж 0,5 ставки тому вони мусять "розумно" проголосувати з питання непродовження контракту зі мною.

Відбулося голосування, результатом якого п. Гришкова залишилася не зовсім незадоволена: 5 викладачів відмовилося брати участь у цій ганебній профанації, та й до сліз мене доведено не було. Жоден із учасників цього фарсу не наважився дивитися мені в очі.

Потім мені розповіли, що "репетиції" т.зв. "засідання" кафедри Гришкова почала проводити заздалегідь, з кожним учасником дійства  розмовляла окремо, погрожуючи санкціями в разі невиконання її інструкцій. Після закінчення вистави вона  пригрозила всім, хто  не голосували, зменшити навантаження на наступний рік до 0,3 ставки, а за рік звільнити їх  зовсім.

Таким чином, мною було переглянуто циркову програму, квиток на яку я не замовляла.

Мені ще ніколи не доводилося бачити видовища ганебнішого і жалюгіднішого, ніж сіячі "розумного, доброго і вічного", перетворені на зграю заляканих дресированих цуциків.

Окремо хочу зупинитися на правовому аспекті цього дійства:


  • Чи можна ставити на голосування питання непродовження зі мною контракту, якщо я не зверталася до п. Гришкової з приводу його продовження і не мала жодного наміру цього робити?

  • Чи можливо порушувати процедуру  голосування, відразу поставивши на голосування питання про непродовження контракту, а не питання щодо проведення  голосування   взагалі?

  • Чи можлива участь у голосуванні осіб, які не є штатними викладачами кафедри?

  • Чи можливо голосувати з питання непродовження контракту без обговорення  звіту з наукової роботи?

  • Чи може посадова особа, а п. Гришкова є завідуючою кафедрою, використовувати своє службове становище для тиску на своїх підлеглих з ціллю отримання потрібного їй результату?

Чи допустимо взагалі, щоб посадова особа, яка є доктором  педагогічних наук у флагмані освіти та науки  вирішувала власні психологічні проблеми, використовуючи своїх підлеглих  та безжалісно відбраковуючи тих, чию моральну перевагу над собою вона відчуває?

Дарина Березіна, член Національної Спілки Письменників України

Profile

mymozhanru: (Default)
mymozhanru

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
212223 24252627
282930 31   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:41 am
Powered by Dreamwidth Studios