mymozhanru: (gallifreyan)
...усі події, що почалися в 2009, мали б привчити мене до того, що будь-яка прихильність до іншої людини завершується розбитим серцем.

Caring is not an advantage, Sherlock.

Здавалося б - я прекрасно розумію, що ти не прочитаєш цей пост, бо наші дороги остаточно розійшлися.... то ж цей допис радше потрапить на очі схибленій підстаркуватій курві, яка все ще, як і тоді, раніше, продовжує пасти кожен мій крок... пам"ятаєш, ти колись вмовляв мене не звертати не неї уваги?..

Здавалося б - що сенсу писати внікуди, звертаючись до того, хто вже думати про тебе забув.

Але знав би ти, т*айро, як мені тебе бракує. Того-тебе. що так допоміг мені у 2009. Того-тебе, кого я вважала братом. Того-тебе, кому я довіряла - а ти ж як ніхто знаєш, як у мене погано з довірою.

Я все ще не розумію, як ти міг зробити те, що зробив. Як можна було поїхати, втекти, сховатися. Не можу зрозуміти. Це болить мені. Болить усі ці роки. Я страшенно не люблю розчаровуватися в людях, якими захоплювалася і до яких ставилася прихильно.

Кажуть, талановиті письменники завжди вигадують не лишень персонажів власних книг, але й оточуючих людей.

Я - талановитий письменник.
mymozhanru: (Default)
пресу - не тільки радянську, але й взагалі усю без винятку - не варто читати натщесерце.
а перечитувати власні старі щоденникові записи категорично не рекомендується взагалі ніколи.
ні.ко.ли.
це дивне відчуття - коли чималенький період твого життя, до якого ти вже, як тобі здавалося, навчилася ставитися просто як до одного з фактів творчої письменницької біографії, раптом оживає. і коротенька абревіатура в чотири літери, дайріковий тег, записів по якому немає вже декілька років - вибухає, наче брунька навесні, тисячею відчуттів, тисячею забутих споминів...
...ніжністю й сумом, від яких хочеться перестати бути.
втрачений рай.
рай, до якого немає вороття - бо рано чи пізно настає час, коли любити за усіх одразу, дбати за усіх одразу, світити за усі сонця усіх галактик просто втомлюєшся.
і тоді ти у наївній надії на диво нерішучо простягаєш руку за допомогою...
...і наткаєшся на порожнечу.
і після цього не стає вже сил ані любити, ані дбати, ані світити. адже приходить розуміння, що насправді ані ти, ані твоя любов, ані твою світло на фіг не треба.

але я вдячна, що ця ілюзія тепла і родини була.
вдячна усім і кожному з причетних.
без жодного винятку.

Profile

mymozhanru: (Default)
mymozhanru

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios